Я - за безпечний інтернет

Смайли

Графічні засоби передачі емоцій під час комп'ютерного спілкування

Смайли

Смайл (від англ. smile - посміхатись), також cма́йлик, емотіко́н (англ. emoticon), емограма — являє собою ідеограму з використанням схематичного зображення людського обличчя, що використовується для передачі емоцій. Може складатися з різноманітних символів, як то букв алфавіту, знаків пунктуації та різних службових символів. Особливе розповсюдження смайли набули з поширенням інтернету (чати, форуми, ICQ, тощо) та мобільних телефонів (короткі повідомлення — SMS), де широко використовуються користувачами для обміну повідомленнями.

 Роль смайликів в комунікації

Смайл, емотикон, або емограма - це графічний символ, який використовується для вираження емоцій. Смайлики відтворюють настрів повідомлення, інколи зменшуючи саркастичність висловювання, або ж просто додаючи йому певного евфемістичного та естетичного забарвлень.
Одна з перших спроб використання типографії для вираження емоцій була зроблена ще у 1881 році редакцією американського гумористичного журналу "Puck".

Нездатність письмової мови передати весь спектр емоцій дуже впливає на формування комп'ютерного сленгу; звідси його неемоційність. Цей пробіл, однак, досить успішно заповнюють так звані emoticons, проте найчастіше автори електронних документів замінюють їх значками, створеними за допомогою клавіатури. Такі значки ніби лежать на боці, але гама емоцій, що виражаються ними, набагато повніша.L та J, чи смайлики – явище, що не зустрічається більше ніде, крім комп'ютерного середовища. Найбільш відомими з них є

Серед українських користувачів поширене трохи іронічне ставлення до подібних видів вираження емоцій, тому найчастіше вони вдаються до підкреслено експресивних засобів, таких як використання перекручених чи продубльованих значків. Наприклад, :)))))))) означає вищий ступінь радості, у свою чергу :/// використовується для позначення глибокої пригніченості. Надзвичайно широкого вживання набуло використання множинних розділових знаків, зокрема, питального та знака оклику, і якщо в звичайному листуванні це виглядає неорганічно і дещо грубо, то в електронному спілкуванні даний спосіб вираження емоцій є цілком прийнятним.

Первинні смайлики

:-) Основна усмішка. Використовується для виразу сарказму або оцінки жартівливого твердження.

;-) усмішка з підморгуванням; заграє і/або саркастична посмішка.

:-( Сумна посмішка. Вам не сподобалося останнє твердження або ви засмучені будь-чим.

:-I Незалежна посмішка. Краще, ніж сумна, але не така гарна, як щаслива посмішка.

:-> погрозлива, різка, єхидна посмішка. Гірша, ніж :-)

>:-> По-справжньому грізний коментар.

>;-> грізна фізіономія, що підморгує.

Вторинні смайлики:

:-[ Вампір

:-E Вампір із зубом, що стирчить.

:-F Вампір із зубом, що стирчить, і одним зламаним.

:-@ кричить.

:-P Показати язик.

:-S Неузгоджене твердження.

:-D Голосно сміятися.

:-C Зовсім погано...

:-/ Скептично

:-o Ах-ох!

:-0 Не кричіть!

:-q Намагатися доторкнутися до носа язиком.

:-e Розчарований.

:-d Ліва посмішка, що піддражнює читача.

:-\ Нерішуче

:-< Цілком безрадісний

:-x Губи запечатані (не можу говорити).

:-c Погано.

:-v Голова, що говорить.

Зі зміненими очима:

% %-) Уставившись в экран 15 годин підряд.

8-) Надягти темні окуляри.

B-) Надягти рогові окуляри.

.-) Oднoокий.

,-) Підморгує oднoокий.

Зі зміненими кількома cимвoлaми:

|-I Cпить.

|^o Xропе.

|-O Позіхає.

:,( Бeз нoca, a кpичить.

8-| Heвідоміcть.

Азіатські смайли

Окрім звичних для нас графічних посмішок є також інший стиль позначення вияву емоцій, настрою людини – “каомодзі” (азіатські смайлики). На відміну від “класичних” смайликів, їх не треба перевертати при читанні, головна увага приділяється очам, а не на рот.

Список азіатських смайлів
(^_^) усміхається
(^_~) підморгує
(>_<) злий
(=^.^=) кішка
^..^ свинка
^}{^ любов
(<_>) сумний
^_^" зніяковілий
(-_-#) або (-_-¤) або (-_-") або (-_-+) або (-_-#) лютий
(;_;) або (T_T) або (ToT) плаче
О_О здивований
(О_о) або (0_о) дуже здивований

Сленг і жаргон як джерела поповнення і рушії розвитку мови

Комп'ю́терний сленг — діалект, жаргон, набір фраз та висловів, що мають вузьке (комп'ютерне) застосування та не є граматично правильними словами в мові. Більшість є словами та похідними від слів англійської мови.

Аналізуючи сучасні тенденції розвитку мови, Олександр Левінтов у статті "Пахани і пацани" окремо зупиняється на такому парадоксальному факті, як опір розвиткові мови з боку її найбільших поборників: "Чомусь вважається, що мова, в основному, розвивається сама по собі, з властивою їй містичною і міфічною суб'єктністю. Вважається також, що вона вбирає в себе інші мови за рахунок комунікацій, у нашу добу все більш технічних.

Усілякі зміни в мові викликають лють і цькування з боку ревнителів мови. Це дуже дивно – лінгвісти і філологи, педагоги і дослідники, які відносять себе до ревнителів мови, першими ополчуються на поновлення мови й одночасно пишаються її динамічністю і тим, що "мова розвивається".

О.Левінтов стверджує, що мова сама по собі розвиватися не може, і що діти відіграють основну роль у розвитку мови. Найяскравіше це явище проявляється на зламі епох, у періоди воєн та революцій. Тоді "надані самі собі і стихіям вільного існування, діти, як голодні вовченята, починають хапати будь-які мовні кусні, поглинають будь-що, зовсім не страждаючи нетравленням шлунку (чи мови?) і при цьому винятково вільно займаючись словотвором і навіть граматичними іноваціями".

Для підтвердження тези про роль дітей у процесі розвитку мови О.Левінтов аналізує три віхи в історії Росії, кожна з яких характеризувалася помітними "ненормативними" зрушеннями у мові. Так, у післяреволюційній Росії нову лінгвістичну хвилю вніс клас безпритульних, за чисельністю порівнюваний із класом пролетарів або прошарком інтелігенції. "За різними даними, кількість дітей, які потребували негайної допомоги держави, складала у 1921 4—6 млн. чол., у 1923 — 2,5—4 млн.", або близько 5% усього населення країни.

Саме до цього періоду автор відносить виникнення унікального феномену суміші жаргону ("секретної" мови закритих товариств і груп) із сленгом – принципово відкритого мовлення як способу самовираження. Цей феномен виражався, з одного боку, як доступна, природна і загальновживана мова всіх прошарків суспільства, з другого боку – як мова, що зробила всю країну закритою за залізною завісою стороннього розуміння. Ця мова "стала, насамперед, мовою молодих.

Другу хвилю О.Левінтов пов'язує з Другою світовою війною, коли майже усе повторилися знову: казенні діти (суворовці і нахімовці), безпритульність, сирітство. "Вплив війни і пов'язаних із нею бідувань позначається, на жаль, і на іншому. У хлопчиків була перерва в навчанні. Вони тинялися з міста в місто, були в евакуації, і не завжди в батьків вистачало часу стежити за правильним розвитком дітей. У багатьох мовлення страждає хибами проти законів мови, воно неохайне, уривчасте, перевантажене зайвими словами".

Третя хвиля виявилася найпотужнішою і найбільш тривалою. Вона почалася з перебудовою і наступною відверто кримінальною демократизацією і тягнеться вже понад десять років. Батьки виявилися переважно моральними банкрутами в очах своїх дітей. Тепер ми маємо справу з моральним сирітством цілого покоління – явищем набагато страшнішим, ніж може здатися. "Це покоління сиріт при живих батьках. Якщо у двох попередніх хвилях знедоленому дитинству і його мові була протипоставлена офіційна мораль, то тепер нічого такого немає, а засоби масової інформації працюють відверто і самовіддано не проти, а за – моральну вседозволеність, нову мову, за перетворення її на рідну мову нового покоління. "Стрілка", "тусовка", "стволи", "путана", "зелень" – усе це линуло із зон і "малин" у газети і на телебачення, обговорюється і використовується гумористами, політиками, правителями, бізнесменами, оглядачами.

Ситуація набуває все більшої серйозності, оскільки діти перебудови (кінця вісімдесятих) сьогодні вже вступили у фертильний вік (вік активного відтворення), і їхні діти знають тільки цю і ніякої іншої мови. Цінністю для багатьох молодих людей стала девіантна поведінка. Часто молода людина максимально уподібнюється до уявної зовнішнішності в'язня та злочинця (дуже короткою стрижкою, татуюванням). Ці нові діти однаково успішно використовують у розмові "пацан", "чорний нал", "крутo", "броузер" та іншу кримінально-комп'ютерну говірку.

Таким чином, стрімкі соціальні процеси неодмінно призводять до відчутних змін у стилістиці усного і писемного мовлення.

Вступ

У сучасному суспільстві, де розширюються міжнародні контакти на різних рівнях і в різних областях економіки, зростає роль використання комп'ютерів і глобальної системи Інтернет. Дане дослідження присвячене вивченню особливостей комп'ютерного сленгу.

Комп'ютерний сленг виник одночасно з появою електронно-обчислювальних машин у США 1946 року. Із розвитком обчислювальної техніки в Україні також почала складатися специфічна мова, якою спілкувалися комп'ютерники-професіонали. Розповсюдження персональних комп'ютерів і створення Інтернету залучило до цієї сфери широкі верстви населення, які сприйняли і збагатили комп'ютерну лексику. Порівняно молодий вік спеціалістів, які зайняті у цій сфері професійної діяльності, а також популярність комп'ютерів у молодіжному середовищі, схильному до вживання жаргонних висловів, визначають моду на них серед користувачів.

Мова як засіб спілкування має яскраво виражений соціальний характер, де суспільні функції активно впливають на її структуру і багато в чому визначають її розвиток. У цьому плані комунікативний статус і сутність мови комп'ютерників складає теоретичний і практичний інтерес.